Еміграція — іспит, який пройдуть не всі. Вважається, “за бугром” гори золоті. Але щоб добратись до гір, треба набратись терпіння і працювати. Сьогодні розкажу про п’ятьох українок, які знайшли своє призначення в Нідерландах і не побоялись змін.
Історія №1. Кераміка як медитація.
До Насті Калаки в студію ходять відпускати фантазію, створювати елементи інтер’єру і фактично медитувати. Доля мала на Настю плани та зробила кераміку — світовим трендом, а творчий бізнес прибутковим.
— Пам’ятаєш, як прийшла до рішення займатись керамікою?
Кераміка — «спланована» випадковість. Хотіла вчитися на книжковій ілюстрації, але не вистачало впевненості, підтримки та знань, здобутих у провінційній художці. На кераміку був менший конкурс, звідки за рік планувала втекти, але затягнуло.
— Це змінило твоє життя?
Це і є моє життя. Більше нічого не можу робити. Мені фізично і морально погано, якщо довгий час не створюю щось. Кераміка надає енергію, робить мене щасливою. Тому з переїздом мало що змінилося: після 1,5-річної тиші та роботи у домашній студії, я знайшла місце з ідеальним видом з вікна, перетягнула глину, пічку, вінтажні меблі та влаштувала майстерню.
У порівнянні з київськими реаліями, у мене не такий напружений графік, я більше працюю творчо. За цей час встигла приєднатись до місцевої худ ком’юніті, зробила кілька виставок, взяла участь у мейкерському фестивалі. У планах також участь у міжнародних маркетах.
— Яку користь приносить твоя діяльність?
Кераміка — нова йога, медитація, тренд, популярності якому рада. За роки викладання знаходила у людях таланти про які не знали чи надто скептично ставилися до себе. Дехто з колишніх студентів змінив життя кардинально, знайшовши у цьому хобі, нову роботу або магічний пендель.
— Що порадиш для тих, хто думає змінити сферу діяльності в еміграції?
Робіть, що можете на максимум можливостей, не порівнюйте і не чекайте ідеального моменту. Його не буде. Всі радять покидати зону комфорту, але кіп іт ізі, переїзд — це нове життя, вибудовуйте його без гарячки та не зраджуйте собі. Ви у себе одні.
Історія №2. Про віру у справедливість та сміливість змін.
Анна Гоц живе в Нідерландах два роки, до цього п’ять прожила в Брюсселі. Розчарувавшись у роботі в приватному комерційному секторі в Києві, дівчина вирішила допомагати іншим на рівні країн і бореться з розповсюдження епідемій ВІЧ та СНІД.
— Чим займаєшся і як давно?
Останні пів року, я частина міжнародної проєктної команди в організації Aidsfonds. Працюю з організаціями-партнерами, що представляють інтереси працівників секс спільнот в Мозамбік, Індонезії, М’янмар та Україні на місцевому та національному рівнях. Основна ціль — не допустити подальше поширення епідемії ВІЧ та СНІД, допомагаючи найуразливішим до вірусу та хвороби, так званому “ключовому населенню” (key populations). А ще я мама Данієла, йому рік.
— Як почала цим займатись?
Перший досвід роботи в комерційному банку в Києві не давав віддачі та наповненості, я не знайшла там особистого сенсу. Тягнуло до роботи з людьми, до вирішення несправедливостей. Переїхала працювати в Брюссель, на 100% волонтерську позицію, відстоюючи інтереси студентів та молоді. Після чого ще три роки пропрацювала в неприбутковій організації ILGA-Europe, що захищала права людини та ЛГБТ спільноти.
— Це змінило твоє життя, як?
Зустріла щирих ідейних людей. Більше зрозуміла, як працює соціум, про дискримінацію та нерівність, якими сильними бувають “найслабші”, різноманітність та інклюзивність, про те як багато є, на жаль, несправедливості та нерівності у світі.
— Дай пораду тим, хто лише думає переїжджати та змінювати сферу діяльності.
Пробуйте нові сфери та заняття, до яких лежить душа. Не бійтеся, що не вистачить мови, знання культури чи якихось умінь, це все набувне. Головне — ваш стрижень, досвід, що ви бачили та навчилися до цього: у своїй сім’ї, країні. Це є унікальним, чого немає ні в кого іншого. Пам’ятайте це і залишайтеся собою по максимуму!
Історія №3. Знайти себе і допомагати іншим.
Лілія Малиш переїхала до Нідерландів п’ять років тому як айті-спеціаліст і успішно працювала у сфері. Згодом дівчина змінила спеціальність і почала допомагати іншим знаходити відповіді на питання: хто я і що треба зробити, щоб стати щасливим.
— Чим ти займаєшся і як так вийшло?
Індивідуальним та командним коучингом. До переїзду, я працювала проєктним менеджером в ІТ компанії в Україні. Коли переїхала, почала цікавитися можливостями працевлаштування, зрозуміла, що є відмінності в очікуваннях до менеджера в Україні та Нідерландах. Це змусило задуматися, що в роботі приносить найбільше задоволення. Робота з людьми, розуміння унікальності та досягнення поставлених цілей — це те, що наповнювало та наповнює енергією. Так вибір впав на коучинг.
— Як зміна професії вплинула на тебе?
Коли почала займатися більше тим, що мені подобається, відчула себе на хвилі. З’явилося бажання і натхнення творити. Колеги на роботі відчували та відмічали мій запал (passion), керівник дав простір для творчості, результат команд, з якими працювала, теж не примусив чекати. І, найважливіше, це було органічно, давало більше енергії, ніж забирало, було бажання вчитися і розвиватися.
— Це приносить користь, яку?
Я допомагаю командам та людям зрозуміти їхні таланти, унікальність, сильні сторони та використовувати їх в досягненні поставлених цілей. Є цитата, дуже її люблю: “Don’t ask yourself what the world needs. Ask yourself what makes you come alive, and go do that, because what the world needs is people who have come alive.” Якщо кожен запитає себе: “Що робить мене живим?” і буде цим займатися, то розквітне і світ наповниться щасливими ініціативами та людьми. А щасливі люди не починають воєн, вони будують майданчики для дітей, виловлюють пластик з океану та посміхаються перехожим.
— Дай пораду тим, хто тільки переїхав і починає свій шлях.
Зрозумійте, що для вас цікаво, що дає енергію і є вашим драйвером. Які сфери/задачі/активності приваблюють. Розвивайтеся, інвестуйте в себе, пізнавайте, любіть і піклуйтеся про себе. Не залишайтеся наодинці зі своїми питаннями. Відкривайтеся, говоріть про те, що хвилює, дивіться на проблему, як на можливість. Пам’ятайте, кожен є лідером свого життя, а лідери не бояться просити про допомогу.
Історія №4. Краса дому з-за кордону.
Аня Кононська встигла повчитись в Італії та пожити в США, допоки життя не закинуло в Нідерланди. Дівчина працює дизайнеркою інтер’єрів, робить приміщення затишними й стильними та має клієнтів по всьому світу.
— Як і коли почались твої стосунки з дизайном?
Дизайном інтер’єрів займаюсь 12 років. Якось з татом купили шпалери й переклеїли кімнату. Шпалери були з фосфорними зірками і світились у темряві. Вимикаючи світло, я посміхалась, адже в мене були власні зірки. В голові швидко побудувався зв’язок про «красиво та практично = приємно», залишилось дочекатись закінчення школи та вже після другого курсу йти працювати в студію дизайну.
— Як це змінило життя?
Не впевнена, що рішення сильно змінило життя, скоріше, дало напрямок. Я розуміла, що займаюсь тим, що цікаво. Економлю людям час та гроші, ставлю питання, щоб висвітлити їх потреби, забезпечити комфортом та практичністю. Я перекладач «шурупів, шпателів та вентилів» на людську мову, а ще лікую від ламбрекенів, рожевих шпалер у квіточках та засклених французьких балконів.
— Щось порадиш із власного досвіду тим, хто планує переїжджати за кордон?
Світ швидко змінюється. Вірю, що треба вміти підлаштовуватись, змінювати себе. Але якщо любиш свою справу і відчуваєш, що буде її бракувати – з сучасними технологіями та літаками, переїзд за кордон не має перевертати все догори дриґом.
Історія № 5. Про вивчені уроки в суспільстві Нідерландів.
Оксана Лозинська живе в Нідерландах дванадцять років, викладає міжнародні комунікації в університеті прикладних наук Ганзе, у Гронінгені. Десять років займається викладацькою справою і допомагає студентам стати на свій шлях.
— Розкажи про дорогу до професійного призначення.
Я мріяла бути вчителькою початкових класів, а стала викладачкою університету. Потрапила спочатку у проєкт із вимірювання та подолання корупції в світі, відповідала за Україну. Згодом спробувала себе у ролі викладачки, сподобалось. Сьогодні розумію, що це моє покликання. Принаймні, якщо мова йде про викладацьку справу у тій формі, в якій вона існує в Нідерландах. Власне, за стилем викладання та підходом до освіти, я є коучем. Коучинг проєктів — левова частка моєї роботи.
— Як професія впливає на твоє життя?
Змінила світогляд, підходи до роботи з молоддю. Вплинула на комунікацію з рідними, чоловіком, на те, як виховую дитину. Коучинг передбачає активну роль студента у власному процесі навчання. Роль коуча — делікатно направити у певному напрямку, мотивувати до (само)розвитку, давати зворотний зв‘язок, що стимулюватиме до зростання та руху вперед. Він може бути критичним, але обов’язково поданим у не формі, що демотивує.
Коучинг передбачає довіру студенту і віру в його таланти, здібності, можливості. На певному етапі роботи та перебування в Нідерландах, помітила, що такий підхід має за основу нідерландську культуру. Навіть незнайомі люди відносяться одне до одного відкрито, з повагою, за необхідності підтримують, пишаються та радіють досягненням, мотивують до руху вперед та зростання. Я випробувала це у стосунках, і виявилося, що таке відношення творить дива!
В українській культурі не вистачає поваги до особистості, відкритості у комунікації, інтеракції між членами суспільства. Кожен потребує трошки більше уваги, щоби чули, а не розповідали, щоби раділи, підтримували та серйозно сприймали. Якщо взяти ці речі за правило в спілкуванні, люди будуть щасливішими, а суспільство більш гуманним (я цього дуже щиро хочу українському суспільству).
— Що порадиш тим, хто ще думає змінити сферу діяльності / тільки переїхав?
Слухатися серця, пробувати займатися діяльністю, якої просить єство. Шукати таку діяльність серед хобі, талантів, зацікавлень, сильних сторін, того, що любите робити у вільний від роботи час. Наважуватись мріяти, пробувати реалізувати свої мрії, не боятися робити помилки, бо лише через них можна досягти цілей, виносячи правильні уроки. Конкуренцію у сучасному світі можна вистояти лише за умови, що займаєшся улюбленою справою, бо вона дає натхнення і, що важливо, терпіння та витримку.
Коли написала у мережах, що шукаю історії про професійні трансформації в еміграції, подумати не могла, що стільки цікавих людей живе в Нідерландах. Всі героїні українські дівчата, які виїхали жити за кордон. Вони прокладали свою дорогу, не чекали вдалого часу, а маленькими кроками йшли до мрій. І у них вийшло.
Ваша Анна, котра пише.
Сподобався матеріал? Напишіть у коментарях, розкажу про історії, які залишились у чернетках.
Дякую за підготовку публікації експатів, які надали свої історії для опрацювання.