Селеста Інг, авторка романів «Все, чого я не сказала» і «І всюди тліють пожежі», вибір книжкового клубу в травні, сказала, підтвердивши слова багатьох письменників: «Щоб добре писати, треба багато читати. Різного. Звертати увагу на героїв, конфлікти, структуру». Тому, якщо ви займете мене книгу, не дивуйтеся позначками: «хороший сюжетний твіст, картонний герой, він не міг так сказати» і т.д.
Коли я писала «Птаху», постійно читала інших авторів (хеллоу, проф деформація модераторки книжкового клубу), порівнювала і журилася, що нічого з мене не вийде. Перші читачі вже залишають відгуки на гудрідз, а мій внутрішній самозванець озирається — це мені, це нам?
Сьогодні поділюся книгами, які мене надихнули й вплинули на народження «Птахи»: в одних я намацувала стиль, в інших запозичувала ідеї, треті вчили тримати сюжет. У цьому списку будуть художні книги, а в наступному, при необхідності, немистецькі, для письменницького інструментарію.
— Тамріко Шолі «Всередині Чоловіка». В далекому 2010 Тамріко взяла інтерв’ю і зробила з цього книгу, а потім ще одну, «Всередині Жінки». Глибокі розмови про важливе — джерело сюжетів для письменниці. Ця історія мене так надихнула, що я теж взяла 200 інтерв’ю про страхи й довго носилася з ними як курка з яйцем, а потім поклала ці ідеї в основу моєї «Птахи».
— Гаська Шиян «За спиною». Гаська геніальна, вона так працює зі словом, що мене ніби в центрифузі полоскали кожен раз. Де вона знаходить ці перли, як стоїть на своєму і не дає вирізати алегорії та символізм, я не знаю, але її «За спиною» буду хвалити й любити.
— Джон Вільямс «Стоунер». Літературний критик Галина Юзефович хвалить і рекомендує цю книгу для книжкового клубу — вона показує ціну дороги, відмінною від тієї, що хочуть своїм дітям батьки.
— Всі книги Джона Фаулза, особливо «Волхв», тому що він геніально працює з сюжетом, метафорами й підтекстами. Обожнюю його і мрію одного разу опинитися на грецькому острові Спец, де відбуваються події роману.
—Айн Ренд «Джерело», тому що головний герой «Птахи», Роберт, обожнював Ховарда і частково був списаний з нього.
— Роберт Джеймс Уоллер «Мости округу Медісон», тому що це найкрасивіша зупинена любов, про яку мені доводилося (двічі) читати.
— Малала Юсафзай «Я — Малала» про ціну війни, тероризму, втрати близьких і шляху до себе. Сильна історія Нобелівської Лауреатки світу, впертої дівчинки з неймовірною вірою в себе.
— Фредерік Бакман «Моя бабуся просить їй вибачити», тому що «Птаха» присвячена моїй бабусі й всім бабусям, які вірять в онуків, а ця історія така добра, що після закінчення книги течуть сльози очищення.
— Сергій Осока «Нічні купання в серпні» тому що Сергій так чесно описав життя в селі, ніби я там знову опинилася: по пальцях тече сальний жир і я закушую бабиним сірим хлібом.
—Герман Кох «Вечеря» для кращого розуміння голландського суспільства. Книга проста, ніби в продуктовий з пакетом вийшла, але чесно розповідає про життя в Нідерландах.
Створювати щось своє і рівнятися (але ні в якому разі не порівнювати) виходить не завжди. Найчастіше траплялося те, що в дужках: тривожність, сльози, ось це все — не треба так. Дивіться на себе, покращуйте себе, порівнюйте з собою п’ять років тому, сказала я, ніби інфлюенсер, а насправді добре, коли є хтось, хто вчасно покладе руку на плече: «агов, ти чого закопуєшся».
Я до чого: список нехудожніх книг для інструментарію письменницької майстерності робити?
З теплом,
ваша Анна, котра пише.
Аня, спасибо за этот коллаж, это интересно.
Что касается книг (и не только) сугубо о технике, то, думаю, для себя же было бы интересно порефлексировать, что и как из этого повлияло, и таким образом дополнить картину.
В любом случае успеха тебе и, как сказал Ростислав Семкив на литосвитовском КПМ, “хай пишеться”!
Сергей, спасибо за обратную связь! Рефлексия — это мое среднее имя, и дай ей волю, притопит:) потому я решила не расходиться здесь в личных размышлениях, а дать выжимку, но твой запрос дал пространство освобождать себя больше и пускать ещё дальше за кулисы. спасибо! и за пожелания такие прекрасные, тоже! бесконечно взаимно)