Ода жінці, або відгук на книгу “За спиною” Гаськи Шиян.
Я беру “За спиною”, відкриваю навмання, читаю перше речення, що попалось на очі: “Щоразу, як ти забираєш руку з мого коліна чи розплітаєш наші долоні, на цьому місці починає зіяти чорна діра, в яку, наче пісок крізь пальці, тікає наша любов”, — і розумію, що пропала.
